Forum of Lithuanian History

Forum of Lithuanian history is a place for discussion on the urgent problems of the Lithuanian history. Share your opinions!

Moderator of the forum - Tomas Baranauskas

Our website - Medieval Lithuania
viduramziu.istorija.net/en/


[ Taisyklės ] [ Правила ] [ Rules ]
 

Medieval Lithuania
Search | User Listing Forums | Calendars | Albums | Quotes | Skins | Language
You are logged in as a guest. ( logon | register )

Random quote: "To avoid criticism do nothing, say nothing, be nothing." Elbert Hubbard (1856 - 1915)
- (Added by: Tomas Baranauskas)


Палачи Хатыни - почетные граждане Украины
[Frozen]

Moderators: Ibicus

View previous thread :: View next thread
  Frozen      ФОРУМЫ -> Обо всём... Message format 
 
Максим Є.
Posted 2004-07-02 19:47 (#13496 - in reply to #13492)
Subject: RE: Божья роса



Elite Veteran

Posts: 634
500100101010
Location: Kyiv, Ukraine


катам Бабиного Яру та Хатині, Варшави і Півдня Франції — Буковинському куреню.  


Когда Буковинский курень вошёл в Киев? Когда Буковинский курень был расформирован? Был ли Войновский командиром подразделения в Хатыни? Когда Французское Сопротивление стало палачами? Где жил Войновский в эмиграции и почему не преследовался властями?
Метод Шлаена типично геббельсовский, даром, что риторика направлена в другую сторону.


- Як потрапили до Франції?
- Коли німці зняли нас з фронту, то перевели в Прусію. На початку серпня 1944 року сказали, що перекинуть у Францію. Перше, що ми подумали, - треба втікати до УПА. Потім зрозуміли, що через дві лінії фронту ніхто живий не дійде. Було троє хлопців, які ризикнули, але лише один з них залишився живий - Андрій Тишак. За три місяці він прибув до Кракова, а потім перейшов до УПА, але його дуже швидко поранили, взяли в полон, засудили до смертної кари. Потім замінили її 15-річним ув’язненням та 25 роками заслання. Він вижив і був на святі Буковинського Куреня у Чернівцях у 1995 році.
- Французи добре сприйняли ваш перехід на їх бік?
- Коли ми прийшли до Франції, то сказали, що воювати не будемо, бо тут немає наших інтересів. Ми мали прикривати від партизанів дорогу з Німеччини через Швейцарію на південь, але перейшли до французів. Нас приймали тріумфально. Коли ми сказали, що готові воювати за Францію, на “Славу Україні!” французький майор вигукнув: “Слава Україні!”, хоча, може, й не знав, де вона є. Ми брали участь у дев’яти боях з німцями і втратили 12 людей. Коли підійшла регулярна армія, то приїхала радянська комісія - троє осіб на чорному авто. Один з них промовив: “Рєбята нада єхать на родіну, там ви будєтє щасліви”. Ми сказали, що поїдемо в Україну тільки на наших танках. Через тиждень прийшов наказ нас зняти з фронту, бо, за Ялтинською угодою, нас мали відправити додому. Нас вишикував французький майор і запитав, хто хоче до Радянського Союзу. Вийшли 116 бійців з 450. Багато хто втік ще тоді, коли побачив перших радянських представників.
- Чому ви опинилися на Західному фронті?
- 230 осіб, в тому числі і я, перейшли до Іноземного легіону, а решта опинилися хто де - помандрували до Італії, а потрапили в Австралію, Америку та Канаду. У легіоні були цілу зиму 1944-45 років. У березні нас відправили на фронт, а у квітні я був поранений на території Німеччини. Після госпіталю переїхав до Ліона, і там знайшов товаришів з нашого колишнього батальйону. Ми вже налаштувалися на мирне життя, хтось знайшов роботу, створив сім’ю, але радянські агенти не давали нам спокою. Радянська комісія мала одну казарму в центрі міста, видивлялася наших людей, виловлювала і відправляла додому. Французькі жандарми нічим не могли допомогти.
- Спокійно жити вам не давали й у мирний час?
- Бувало, що й з родин забирали. Одного нашого забрали від дівчини-українки, вночі з ліжка. Вся родина плакала і кричала. Дівчина від цього збожеволіла, три роки була в псих-лікарні і померла. Бувало, що хлопці працювали у селян, а їх видавали французькі комуністи. Траплялося, що ми чинили опір. Радянські агенти не раз заходили до кав’ярні, де наші збиралися, і заявляли, що заберуть нас живих чи мертвих додому. Одного разу ми дочекалися ночі й пристрелили двох таких. Припинилося це тоді, коли у Франції почалися великі страйки, а Радянський Союз був у тому замішаний. Франція заявила, щоби всі радянські організації з депортації були ліквідовані.
- Хотілося додому?
- Якби тридцять років тому було в Україні так, як зараз, то миттю би приїхали. Може, якби ми повернулися тоді, то допомогли б перебудувати політичну й економічну систему.

Олександр Мостіпака, “Молодий Буковинець”

http://www.molbuk.cv.ua/2002/101/nez_1.html



Памятник:


.

Top of the page Bottom of the page



Frozen
Jump to forum :
Search this forum
E-mail a link to this thread

 

(Delete all cookies set by this site)
Running MegaBBS ASP Forum Software
© 2002-2019 PD9 Software