|
Elite Veteran
Posts: 954
  
| Влад - 2009-10-14 1:07 PM
А вы, естественно, все эти сборники документов прочитали от корки до корки. Ну вот и размажьте Соболевского по асфальту, опираясь на исторические документы. Блесните уже, наконец, своим умом.
А копипастить списки отсканированных Гуглом книг, выложенных на форуме портала http://www.archeologia.ru каждый дурак может. Вы просто смешны в своих потугах блеснуть умом.
Пятью словами - ещё один патриот ридной неньки.
Конечно, треплу и дилетанту трудно поверить, что есть историки массово читающие первоисточники. Если ума нет понять, что ссылки приведены для ознакомления дилетанта - комментарии излишни.
Историков "русского" литературного языка, как Соболевский, можна пачками приводить начиная от Погодина и даже ранее. Читай первоисточники и откроешь для себя массу интересных вещей в "русском" языке 14-15-16 вв. из документов, появившихся на территории теперешней европейской части России. Может хоть малость ума наберешся и не будешь попугаем "авторитетов".
Тут еще одна интересная статья про использование имен Русь/Россия. Варто почитати.
http://litopys.org.ua/synopsis/syn05.htm
Несколько интересных цитат:
Н. Костомаров відзначав, що в початковій частині "Повісті" "два рази уживається вираз "Руська земля" і обидва рази в різних значеннях, у великому і тіснім. У першому розумінні під "Руською землею треба розуміти всю суму народів, з’єднаних під загальним ім’ям Русі" (откуда есть пошла руская земля"), в другому ж "руская земля" ("кто въ Кіе†нача первЂе княжити и откуда руская земля стала есть") — це власне земля київська, за якою засвоїлася ця назва"
Самоназва "Рóссія" є, на разі, утворенням більш пізнім, причому — грецького походження. Згідно студій В. Васильєвського, назва народу з застосуванням кореня "Рос" ("Ρως") замість "рус" вперше застосована в пам’ятці першої половини IX ст. "Житії Григорія Омистридського" 718. Цей корінь асоціювався з князем Рошем, згаданим у біблійній книзі пророка Ієзекиїля 719 (докладніше про це див. Додаток 7). На разі, як ми вже говорили вище, вже в тексті Костянтина Багрянородного знаходимо цей корінь уже в трьох варіантах, зокрема і ближчих до коментованих: "Ρως;", "Ρωσϊα", "ρωσϊστϊ" (по-рóсійськи). Саме в його творах, на думку більшості дослідників вперше з’являється грецький термін "Рóсія". Друга літера "с" зустрічається в грецьких текстах не раніше XIV ст. 720, а в південнослов’янських — з 1387 р. В XV ст. прийшла вона і в церковне життя Московії 721.
Однозначно відділяв Московію від Русії визначний польський дослідник Меховський 727. Згідно студій О. Мильникова під нею він "розумів в основному українські, а почасти білоруські і західні російські області, що входили до складу Великого князівства Литовського і Польщі. Цю Руссію він ототожнював з Роксоланією і пояснював, що "на чолі народу руського (Ruthenorum)... стоять знатні люди з поляків" 728. Окремо Русія і Московія серед інших слов’янських народів згадані в трактаті про походження слов’ян, виданому далматинцем Винко Прибоєвичем 1532 року в Венеції. Втім, згідно студій О. Мильникова "принцип, за яким перелік складено, не етнічний, а територіальний, що підкреслюється назвою розділу ("Слов’янські землі", а не "Слов’янські народи"). Утім, цей принцип проведений непослідовно..." 729. "Русію з Московією" згадано в описі слов’янського світу німецького протестантського автора Вілібальда Пиркхаймера (1470 — 1530) 730.
Цікаво відзначити, що, власне, до середини XVII ст. назва "рóсси", "роксолани" була лише церковною та етнічною (також з церковним відтінком, оскільки чинники спільності віри на той час грали значну роль в поняттях етнічної спільності 752). Як правильно відзначав І. Шевченко, аж до могилянського часу українці ніяк не ідентифікували себе політично з Московією, і відзначали спорідненість лише родову й релігійну, вважаючи своєю Батьківщиною польсько-литовську державу: "...Могила в політичному відношенні залишався анти-московітом. Він вихваляв його благородних адресатів "рутенів", які самі, або їхні предки брали участь в кампаніях проти Москви на службі Польського короля... Коли брат митрополита Йова Борецького Андрій згадав у розмові з Могилою про можливості союзу між Московією і Руссю, Могила, як кажуть, відповів, що за одного цього було достатньо, аби Андрія Борецького посадили на кіл" 753.
Самоназва "Русь" стосовно тільки України (на відміну від Московії) зберігається ще в писанні Густинського літопису за XV ст. Про Свидригайла тут сказано, що він "почав багато зла з Москвою творити Литовській землі і Русі" 755. Так само, давньоруський топонім Залісся ("Заліські городи") як само собою зрозумілий, використовувався по відношенню до Московії ще в XIV ст. 756 Надзвичайно показовим для ментальності українців перехідного від середньовіччя до нового часу періоду є відношення до топоніму "Русь" автора анонімної "Історії Русів". На слушну думку автора передмови до останнього її видання В. Шевчука, автор "вважає, що Київська Русь — це державне творення саме українського народу, що Русь — це Україна, а не Росія, бо до Русі з російських земель входила тільки Новгородська земля" 757. Більше того автору твору притаманне "негативне ставлення... до понять "Україна", "український". Цілком резонно вважаючи, що Русь — це питома назва саме України, а руси — споконвічні жителі української землі, і що це ім’я було штучно, через політичні, династичні посягнення, перейнято в Московії, і, чітко розрізняючи русів від росіян та білорусів, автор "Історії Русів" анахроністично вважає, що назву "Україна" накинули нашій землі поляки, зрештою, глибше не вникаючи в історію цього питання.... Отже, він бажав затримати за українцями їхнє давнє історичне ім’я — руси, русняки, русаки, щоб не відривати історії своєї землі від історії Київської Русі й часів давніших, а те, що нашу самоназву перехопили для себе московити, росіяни, викликає в нього законний протест" 758.
Edited by Linas Kondratas 2009-10-14 17:42
| |
|
Вопрос по Сейму
